В. О. Сухомлинський

Історія виникнення технології “створення ситуації успіху”

Народження педагогічної технології "Створення ситуації успіху" було зумовлено самим життям. У своїй педагогічній діяльності А. С. Макаренко розробляв ідею "завтрашньої ра­дості", а В. О. Сухомлинський розвинув цей прийом у ство­реній ним "Школі радощів". Результати діяльності цих педа­гогів підводять нас до усвідомлення можливостей упрова­дження у навчально-виховний процес сучасної школи такої педагогічної технології, яка була б націлена саме на те, як викликати у дітей почуття радощів, забезпечити успіх у на­вчанні.

Директор однієї школи у дитинстві пережив складну ситу­ацію. До восьмого класу хлопець вчився добре. А потім через нові захоплення відстав з математики. В результаті на чер­говій контрольній роботі він неправильно розв'язав задачу, за що й дістав двійку, хоча іншим учням за таку саму по­милку вчителька поставила трійки. Виникла образа на не­справедливість, що призвело до повного відвертання від пред­мета. Якось вчителька сказала: "Я вважала, що ти здібний, а ти..." Після цього стан справ погіршився настільки, що із 9-го класу цієї школи учень повинен був піти. Почав працю­вати, навчаючись у вечірній школі. До математики ставився боязко. Але вчителька одного разу сказала: "Але ж ти здіб­ний! Ось тобі задачі для вищої школи. Впевнена — справиш­ся!" І учень справився, повірив у себе і вчителів. І як резуль­тат цієї віри — вступ до педагогічного інституту на історич­ний факультет, закінчення його з відзнакою і подальша робота директором у тій самій школі, звідки довелося піти.

Уже в процесі його педагогічної діяльності з'явилося переко­нання: якщо не бажаємо "зламати" дитину в період формування її особистості, маємо мету допомогти в розвитку, оберігаючи природну індивідуальність, то ні в якому разі не можна позбав­ляти дитину чекання завтрашньої радості, віри у свої можли­вості, сподівань на позитивні перспективи у майбутньому.

Теоретичні положення і їх апробація в практичній діяль­ності переросли в певну педагогічну технологію — "Створен­ня ситуації успіху", котра в період демократизації та гуманізації навчання, уважного ставлення до особистості учня широко поширилася в сьогоднішніх школах.

Концептуальні положення технології “створення ситуації успіху”

В основі педагогічної технології "Створення ситуації успіху" лежить особистісно орієнтований підхід до процесу навчання та виховання.

Ситуація успіху — це суб'єктивний психічний стан задо­волення наслідком фізичної або моральної напруги виконавця справи, творця явища.



Ситуація успіху досягається тоді, коли сама дитина визна­чає цей результат як успіх. Кожному педагогу слід звернути увагу на цей постулат. Об'єктивна успішність діяльності ди­тини — це успіх зовнішній, тому що якість результату оцінюється свідками дійства. Усвідомлення ситуації успіху самим же учнем, розуміння її значимості виникає у суб'єкта після здолання своєї боязкості, невміння, незнання, психо­логічного ураження та інших видів труднощів.

Слід зазначити, що навіть інколи переживаючи ситуацію успіху, дитина може зазнати незгладимих емоційних вражень, різко змінити в позитивний бік стиль свого життя. Створена ситуація успіху стає точкою відліку для змін у взаєминах з оточуючими, для дальшого руху дитини вгору щаблями роз­витку особистості. Заряд активного оптимізму, здобутий в юності, гартує характер, підвищує життєву стійкість, здатність до протидії.

Успіх, якщо його переживає дитина неодноразово, відкри­ває період визволення прихованих можливостей особистості, перетворення та реалізації духовних сил.

Побачити в дитині особистість, що формується, допомог­ти їй розвинутися та розкритися духовно буває важко не лише молодому вчителю, а й молодим батькам. Дитині необхідно створити психоемоційний комфорт не тільки у школі, а й удома. Тому знання заходів цієї педагогічної тех­нології, вміння застосовувати їх у житті важливі як для вчи­телів, так і для батьків.

Мета і завдання технології “створення ситуації успіху”

Головна мета діяльності вчителя — створити ситуацію успіху для розвитку особистості дитини, дати можливість кожному вихованцю відчути радість досягнення успіху, усвідомлення своїх здібностей, віри у власні сили.

Завдання педагога — допомогти особистості дитини зрос­ти в успіху, дати відчути радість від здолання труднощів, дати зрозуміти, що задарма в житті нічого не дається, скрізь необхідно прикласти зусилля. І успіх буде еквівалентним ви­траченим зусиллям. У житті відбувається постійне чергування успіхів та невдач. Однак існує й певний баланс між ними, який при активній пошуковій поведінці учня повинен бути зрушений в напрямку успіху. Увесь попередній досвід подолання труднощів, раніше сформовані та виправдані очікуван­ня радості ніби вступають у протиборство з оцінкою нової ситуації. Учень уже намагається її подолати, переломити. Тех­нологія "Створення ситуації успіху" виробляє найціннішу людську якість — стійкість у боротьбі з труднощами. А не­вдачі, які сталися, його не зломлять, не зупинять.



Організація ситуації успіху розв'язує багато проблем щодо агресивності дитини, неслухняності як постійної риси харак­теру, ізольованості в групі, лінощів тощо. Коли педагог має справу в педагогічній діяльності з такими учнями, починати треба з ситуації успіху: дати учню можливість пережити успіх, а потім здивуватися разом з ним психологічній силі успішної діяльності в перетворенні особистості.

Зміст педагогічної технології “створення ситуації успіху”

Знання, знання, знання — за всяку ціну! Дитина з її про­блемами відходить на другий план, навіть якщо ці проблеми пов'язані з тим-таки процесом навчання. Наша школа, крім надання традиційно міцних знань своїм учням, ще повинна бути сильною і своєю духовністю. Внутрішні переконання, мотиви, стосунки, ціннісні орієнтації школярів — все це по­винно стати сьогодні предметом турботи вчителів. Вчитель ставить собі запитання: "Що цієї миті більш за все потрібно для гармонійного розвитку особистості такого-то учня?", "Які внутрішні мотиви повинні бути заторкані?" Саме в юності людина особливо гостро потребує піднесеного сприйняття світу, пошуків себе та справжнього сенсу життя і в цілому пошукової активності. Початково висока пошукова ак­тивність особистості може зоставатися в об'єктивно без­надійній ситуації, а може бути направлена на зміну самого прогнозу, тобто на пошук або створення нових, раніше не врахованих шансів.

Передумови до пошукової поведінки, що з ними наро­джується людина, можуть надалі як розвинутися в процесі індивідуального розвитку людини, так і бути знищеними.

Низький рівень знань учня або нездатність виявити ці знання перед учителем можуть призвести до покарання пога­ною оцінкою та моральним засудженням. А методи покаран­ня, замість того щоб мобілізувати учня на більш інтенсивне навчання (як у нашому прикладі), остаточно його демобілізують, підривають віру в свої можливості, сподівання на поліпшення становища і призводять до ще більшого відставання, яке, в свою чергу, призводить до подальшого зниження оцінок. Знижується пошукова активність учня, що обумовлює появу нових невдач та формування замкнутого кола.

Механізм цього явища розглядав американський учений, професор психології Пенсильванського університету М. Селігман. Концепція "навченої безпорадності" припускає, що люди, перед якими ставилися завдання, які принципово не мали розв'язку, виявлялися нездатними в подальшому упо­ратися з завданнями, що мали розв'язок. Хоча без попередніх "труднощів" вони легко розв'язували аналогічні завдання. Учень, зазнавши колись відчуття безнадійності та деп­ресії як реакції на якусь окрему невдачу, може значно знизи­ти пошукову активність в будь-якій діяльності. А відсутність пошукової активності призведе то того, що учень виявиться безпорадним при будь-якому зіткненні з труднощами навіть в таких ситуаціях, які в інших умовах як труднощі ним не сприймалися.

Можна сказати, що вираженість навченої безпорадності та ступінь її поширення на різні види діяльності в теперішньому і майбутньому визначається злиттям психологічних устано­вок. Найтяжчі наслідки пов'язані з установками, за яких при­чину безпорадності учень приписує своїм особистим якостям, як незмінним і таким, що однозначно впливають на всі форми життєдіяльності. Незалежно від того, з якої причини знижується успішність у школяра, позиція викладача відіграє вирішальну роль у подоланні цього відставання. Вчитель, орієнтуючи дитину на цілком реальну мету особистого удосконалення, тим самим зменшує кількість внутрішніх і зовнішніх конфліктів. Філософ А. С. Арсеньєв вважає, що розвинути в людині здібність до пошуку самого себе, допомогти їй розкрити потенційні можливості у взаєминах зі світом та іншими людьми — це й є основне завдання навчан­ня та виховання.

Однією з основних умов становлення особистості є сер­йозне ставлення до самого себе як до людини з самого раннього віку, а це неможливо без серйозного та поважного ставлення до дитини з боку авторитетних для неї дорослих, якими є і шкільні вчителі. Тільки особистісно орієнтоване на­вчання дає можливість кожному учню реалізувати індивіду­альні особливості, розвинути свою пошукову активність, відійти від навченої безпорадності.

Педагогічну технологію "Створення ситуації успіху" можна з повною впевненістю зачислити до особистісно орієнтованих технологій, тому що її точкою відліку є духовне удосконалення внутрішнього світу і дитини, і вчителя.

Ситуація успіху має характер штучно створеної, бо педа­гог на деякий час посилює оцінний акцент на позитивних якостях праці учня, при цьому зовсім не зважає на наявні недоліки. Педагог розуміє тимчасовість створюваної ситуації, яка надалі коригується шляхом поступового (коли дитина повірить в свої сили) вказування на недоліки та їх спільного, а потім і самостійного виправлення. Таким чином, штучність створеної ситуації повністю зникає.

Технологія "Створення ситуації успіху" звучить у таких висловлюваннях педагога:

—Це дуже важливо, і у тебе неодмінно вийде...

—Саме ти і міг би зробити таку справу...

—І це зовсім не складно. Навіть якщо не вийде — нічого страшного.

—Я впевнений, що ти пам'ятатимеш про...

—Починай же! Ти це добре зробиш!

—Ось ця деталь (елемент, частина) вийшла дуже гарно!

Педагогічна технологія "Створення ситуації успіху" вклю­чає створення різноманітних видів радості, використання при­йомів, за допомогою яких розгортають роботу з різними ка­тегоріями учнів.


3922473411074044.html
3922631071675193.html
    PR.RU™