Що є робота понад нормальну тривалість робочого часу?

Ненормований робочий день, або чому роботодавець вважає, що може законно порушувати закон?


Українське законодавство на сьогодні не містить тлумачення поняття «ненормований робочий день». Єдиним документом на сьогодні, який дає визначення поняттю «ненормований робочий день» є наказ Міністерства праці та соціальної політики (надалі - Мінпраці) N 7 від 10.10.97 року «Про затвердження Рекомендацій щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці». При цьому даний наказ не зареєстрований Міністерством юстиції України і не є законодавчим актом.

Пункт 1 згаданого наказу Мінпраці визначає, що ненормований робочий день – це особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. У разі потреби, ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу (ця робота не вважається надурочною). Міра праці у даному випадку визначається не тільки тривалістю робочого часу, але також колом обов’язків і обсягом виконаних робіт (навантаженням).

Ключовими є дві фрази даного визначення, це: «робота понад нормальну тривалість робочого часу» та: «ця робота не вважається надурочною». Саме словосполучення цих ключових фраз і є тими “солодкими” словами для роботодавця, які дають йому, як він вважаєте, право на “законне порушення закону”.

Порядок та умови застосування надурочних робіт до працівників чітко визначений, і за його порушення може наступати відповідальність. За загальним правилом, визначеним Кодексом законів про працю України (надалі - Кодекс), застосування надурочних робіт не допускається. Окрім цього надурочні роботи підлягають оплаті в подвійному розмірі.

Та чи знайдеться роботодавець, який для зменшення своїх витрат відмовиться від застосування схеми “ненормованого робочого дня”. При застосуванні даної схеми працівнику і платити додатково не потрібно і примусити працювати його можна більше, надаючи додаткові завдання і вимагаючи негайного їх виконання після закінчення встановленого робочого дня. А головне, - жодної відповідальності, оскільки така спеціалізована установа з трудового права як Мінпраці сама дає “зелене світло” застосуванню такої схеми.

Для того, щоб мати уяву, в чому ж вбачається законне порушення закону, слід окремо розглянути зазначені вище ключові фрази та отримати відповідь на два запитання:



Що є робота понад нормальну тривалість робочого часу?

Щоб встановити, що є роботою понад нормальну тривалість робочого часу, слід чітко розмежувати для себе такі поняття як «робочий час» та «робочий день».

Робочий час – це час, протягом якого працівник зобов’язаний трудитися відповідно до трудового договору і законодавства про працю. Робочий час вимірюється в годинах, обов’язкову кількість яких працівник зобов’язаний відпрацювати в залежності від умов трудового договору та вимог норм чинного законодавства.

Робочий час, протягом якого працівник має виконувати свої трудові обов’язки, може бути фіксованим, тобто встановлюватися у чіткий проміжок робочого дня (з 8-00 до 17-00), або підсумований (тобто розраховується, як загальна кількість відпрацьованих годин за певний проміжок часу, наприклад, за тиждень і не має фіксованого проміжку робочого дня.

Головна вимога для фіксованого режиму робочого часу - це відпрацювання працівником у встановлений йому правилами внутрішньо трудового розпорядку час протягом робочого дня (зміни).

Головна ж вимога для підсумованого режиму робочого часу - це виконання працівником поставленого перед ним виробничого завдання у встановлений кінцевий термін його виконання. Як правило, при підсумованому режимі робочого часу застосовуються умови погодинної оплати.

Робочий день – це встановлений законом робочий час протягом доби. Тривалість щоденної роботи на кожному конкретному підприємстві визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності при змінному режимі роботи. Наприклад, на підприємстві встановлено п’ятиденний робочий тиждень з понеділка по п’ятницю та восьмигодинний робочий день з 8-00 по 17-00 та перервою на обід в 1 годину з 12-00 по 13-00 (найпоширеніший варіант). Тобто, робочими днями в даному випадку є понеділок – п’ятниця, а робочим часом є час з 8-00 по 12-00 та з 13-00 по 17-00 кожного такого робочого дня.



Законодавець чітко закріпив статтею 50 Кодексу, що нормальна тривалість робочого часу працівника не може перевищувати 40 годин на тиждень. Тобто, незалежно від того, як працює працівник (в якому режимі робочого часу), чи то по фіксованому проміжку робочого дня, чи то по підсумованому робочому часу, загальна тривалість робочого часу такого працівника за один тиждень не може перевищувати 40 годин.

У випадку, якщо загальний сукупний робочий час працівника перевищує 40 год. на тиждень, то це вже не є нормальним робочим часом. І відповідно, робота понад встановлений законом ліміт робочого часу є роботою понад нормальну тривалість робочого часу на одному і тому ж підприємстві.


3926103085878010.html
3926143172341370.html
    PR.RU™